Він живе у хаті з басейном
і каже, що робота
йому в печінках.
йому 28. Мені 44. він ніяк
не відчепиться. його текстів
ніде не беруть. «що робити?» кричить.
«їхать в столицю й втиратись в довіру
до видавців?»
«нє», я кажу, «але кидай роботу, селись в невеличкій
кімнаті й займись ділом».
«але мені треба якісь ГАРАНТІЇ, за щось зачепиться,
хоч слово, хоч натяк якийсь!»
«дехто такого не вимагав:
Ван Ґоґ, Ваґнер – »
«до біса, у Ван Ґоґа був брат, що давав йому
фарби, коли той
захоче!»

«диви», – каже він, – «сиджу я сьогодні у неї в хаті і тут
заходить чувак. менеджер-по-продажам. ти в курсі,
як вони балакають. під’їжджа на своїй новій
тачці. триндить про відпустку. каже їздив в Адєсу і
бачив там «Фіделіо», але забув, хто її написав. йому
54. то я кажу: «Фіделіо» – це єдина опера,
яку написав Бетховен», а потім додав «придурок!»
«в смислє?», питає він. «в смислє придурок, тобі п’ятдесят чотири
і ти ніхріна не знаєш!»

«а потім?»
«я пішов.»
«тобто лишив його там із нею?»
«ага».

«я не можу кинуть роботу», він каже, «мені завжди було важко
її знайти. я захожу, на мене дивляться, слухають, що я кажу,
і зразу думають, ага! він надто розумний для такої роботи
він швидко звалить, то який сенс його брати

а от заходиш ТИ і жодних проблем:
виглядаєш як старий алкоголік, як чувак, якому треба
робота. на тебе дивляться й думають:
ага! оце чувак, якому реально треба робота! якщо ми його візьмемо,
то він тут застрягне надовго і робитиме
ТЯЖКО!»

«чи знають ці люди», пита він, «що ти письменник,
що пишеш вірші?»
«нє».
«ти ніколи про це не говориш навіть
зі мною! якби я не бачив тебе у журналі, то
так би й не знав!»
«це правда»
«а я б хотів їм сказати»
«нащо?»
«ну, вони балакають про тебе і думають,
що ти просто гравець і алкоголік».
«я гравець і алкоголік».
«ну, вони ж балакають про тебе. ти бува дивний. їздиш кудись.
і я єдиний твій
друг».
«ага».
«вони тебе уніжають. я хочу тебе захистити. мені б хотілось
сказати, що ти пишеш
вірші».
«забий. я так само роблю тут, як і
вони. ми усі рівні».

«тоді я б зробив це для себе. я хочу, аби вони знали, чого
я з тобою воджуся. я говорю сімома мовами, розбираюсь
у музиці»
«забий»
«ладно, я поважаю твої
бажання. але ще одна річ –»
«яка?»
«я думав купить піаніно. але потім подумав
за скрипку і ніяк не збагну, що краще»
«купуй піаніно»
«думаєш?»
«ага».

він вийшов.
задумавсь.
задумавсь і я: зі скрипкою він міг би прийти
і принести із собою
ще трохи сумних мелодій.