– якби не вона, я б не їхав. Нашо мені те море?
Йому трохи за сорок, картаті шорти і куртка, бо вечорами в цих вологих краях холодно. Він підвозить мене до мого дитинства, забравши зі станції, де серед ночі вийшла тільки я.

– Знаєте як я наїздився на дальнобої? І в Маріуполі був, і в Херсоні, і в Криму був, ну ше до того як забрали.. Бачив я те море. А вона – поїхали і всьо. Жінка.
Поїхали.
Він ледь повзе по розбитій дорозі і хоча за вікном повна темрява, я знаю кожне дерево на цьому шляху і запросто вгадую що ховається за кожною тінню.
– і як відпочили? – питаю.
– В Затоку поїхали, до знакомого. Він сам наш, мєсний, а живе там. Купив хату. Дєвушка, знаєте скіки в нього свиней?
– Скільки?
– Восімдесят голов!
– огоо! – кажу.
– Це якшо без приплоду. А як з приплодом – так за сотню. За сезон гражданє отдихающі зжирають усю сотню.
– Та ви шо? – кажу.
– Їй богу, не брешу. Єлі оставляє собі на розплод, шоб на осінь. Ну бо нашо йому вся сотня зімою? Правильно? Він зімою отдихає, як пан. А знаєте скіки в нього качок?
– Та не томітє – кажу.
– Ну шоб не збрехать – півтищі, блядь! Я ізвіняюсь, може й восімсот.
– Нічого собі!
– Повірте мені, восімсот! Це якщо без шипунів, а як з шипунами, то тища. Отдихающі зжирають і їх. І курей з’їдають подчистую. Він єлі на яйця оставляє, бо і яєць вони по дві сотні жеруть.
– у день?
– ну а шо. Даа, дєвушка, розжився там парєнь. Знаєте скільки у нього индиків?
– господи, кажіть!
Він розхвилювався й каже:
– дєвушка, ви не протів, якшо на п’ять минут зупинимся, шоб я покурив?
– та радібога – кажу.
– я просто на ходу не курю. Був мені двадцять один год як мене вирізали з жигулів, то я тепер осторожний як тігр в джунглях, бля.
Він відкрив вікно у ніч, став під ясеном і закурив.
– я вам не предлагаю, ви з віду прилічна. Так знаєте скільки у нього индиків?
– тільки давайте чесно, шоб не збрехать.
– та чого б я брехав?? Индиків у нього півтищі. Шоб не збрехать.
– як качок, якщо без шипунів?
– десь так, да. От деякі кажуть – на бєрєгу моря отдихать, а ми у нього отдихаєм тільки. І шо шо півчаса йти. Нашо той берег моря? Щоб ночами не спать і слухать “ах какая женщіна”? А индики знаєте як вони вночі цвірінькають тихенько? Отак пхіть-пхіть-пхіть… Яка красота оце спать і слухать пхіть-пхіть-пхіть.

Він затягнувся і знов зацвірінькав як нічний индик. Пхіть-пхіть-пхіть.